Закупи в Польщі вже давно стали дуже популярними серед багатьох українців. При цьому зацікавленість ними постійно зростає, не лише серед мешканців прикордонних областей – в шопінг-тури до польських торгових центрів вирушають мешканці Тернополя, Рівного, Києва та інших українських міст.
Нижча ціна, висока якість, можливість зробити особливо вигідні покупки під час акцій або на розпродажах приваблює людей до супермаркетів в Польщі. А якщо врахувати можливість додаткової економії за рахунок повернення коштів через систему Tax Free, то достойну альтернативу таким закупам важко знайти.
Пропонуємо Вашій увазі розповідь одного з наших читачів, який на власному досвіді вирішив перевірити всі нюанси шопінгу в Польщі.
– Як мешканець Львова, я вже давно чув про можливість вигідно придбати якісні товари в Польщі за цінами нижчими, ніж в магазинах рідного міста. Крім того, простий аналіз асортименту продуктів на львівських ринках підтверджував правоту любителів шопінгу – часто аналогічні товари або дешевші, або смачніші, або те і інше одночасно.
Знайомі уже тривалий час спокушали мене в подорож на закупи до сусідньої країни. Проте на заваді ставала відсутність закордонного паспорту, необхідність виготовляти візу або відсутність грошей та часу на їх виготовлення, погане знання польської мови та банальний мандраж перед першою самостійною поїздкою в чужу країну.
Коли остаточно стало зрозуміло, що безвізовий режим між Україною та Європейським союзом – це невідворотне явище, причин шукати «відмовки» вже не було, тим більше що друзі обіцяли взяти із собою під час наступної поїздки до Польщі. Необхідність економії сімейного бюджету та цікавість взяли гору. Тож після отримання біометричного паспорту сам став натякати: «Я вже готовий», «Біометрика на руках», «Коли їдемо?».
І ось настав той день, коли мені повідомили – готуйся, через тиждень виїжджаємо. Для загального розвитку порадили ознайомитись з інформацією про Такс Фрі, порядком проходження контролю та оформлення документів на кордоні, а також основними правилами поведінки на кордоні. Крім того, необхідно було розблокувати платіжну картку для розрахунків за кордоном (в деяких банках для певних типів карток ця опція включена автоматично) та пересвідчитись про наявність достатньої суми коштів на ній (залежно від запланованих обсягів закупів).
На «всяк випадок» попросили також приготувати готівкою 200-300 злотих або еквівалент у євро чи доларах США. Причина – польські митники постійно питають про мету поїздки і при словах «на закупи …» можуть попросити підтвердження наявності коштів.
Згідно європейського законодавства, в таких випадках потрібно показати наявність готівки або надати банківську картку (врахуйте, що можуть вимагати підтвердження наявності коштів на картці – це може бути виписка з банку, а за її відсутності вас можуть відвести до найближчого банкомату на кордоні і попросити видрукувати залишок коштів). Тому, щоб не морочити собі голову на кордоні, вирішив мати із собою готівку. При цьому витрачати її не обов’язково – в усіх польських торгових центрах та супермаркетах можна розрахуватись звичайною платіжною карточкою з українськими гривнями на рахунку.
На закупи мої знайомі вирушали автомобілем, і як люди з досвідом, вирішили їхати в неділю. Такий вибір було зроблено з двох міркувань. По перше, у кожного з нас свій графік роботи і неохота було відпрошуватись або придумувати причини неявки. По друге, у неділю, як правило, найменші черги на кордоні порівняно з іншими днями тижня, а відповідно висока ймовірність швидко його перетнути.
Для шопінгу було обрано місто Жешув. Він хоч і знаходиться на відстані 100 км від кордону, але у ньому набагато більше торгових центрів та супермаркетів ніж у прикордонному Перемишлі. Відповідно існує більша ймовірність знайти необхідний товар за нижчою ціною.
Детальніше про торгові точки центру Підкарпатського воєводства Польщі читайте у статті Куди поїхати на шопінг? Торгові центри та супермаркети в Жешуві
Напередодні виїзду, кожен з нас ознайомився з поточними акціями, знижками та розпродажами в супермаркетах Польщі. Забігаючи наперед скажу, що це варто робити кожному хто їде на закупи – дозволяє зорієнтуватися серед великого асортименту товару і скласти більш-менш детальний план закупів, що в свою чергу зекономить не тільки час, але і гроші.
Нам пощастило – в обрану нами неділю була чудова сонячна погода. Зі Львова ми виїхали о 8:30 в напрямку пункту пропуску «Краківець-Корчова», як найбільш оптимального для перетину кордону, зважаючи на мету нашої поїздки. Приблизно через 45 хв після відправлення, перебуваючи уже в Новояворівську, наш водій вирішив ще раз перевірити черги на кордоні. І, як виявилось, інтуїція його не підвела – ввімкнувши на смартфоні відео з камери, що показує заїзд на територію пункту пропуску з України, ми побачили значну чергу з машин, кінця якої не було видно.
Як пояснили мені знайомі – це була нетипова ситуація. Справа в тому, що українські прикордонники відсунули початок черги перед ПП «Краківець» на 150-200 метрів в глиб української території – її початок ледве помітний у правому верхньому кутку зображення з камери. Знову забігаючи наперед скажу – в цьому я переконався, коли ми уже повертались з Польщі. Тому, якщо орієнтуватись виключно на камеру, то можна потрапити у халепу. Навіть при наявності великої кількості автомобілів перед ПП, може скластись оманливе враження, що черг нема. Про справжні мотиви такого вчинку невідомо. Серед найбільш вірогідних причин називають небажання прикордонників регулярно отримувати «наганяй» за величезні черги, що утворюються майже щодня.
Для уникнення подібних неприємних ситуацій необхідно звіряти зображення з камер з даними про кількість авто перед пунктами пропуску. Деталі у статті Що зробити перед поїздкою, щоб не стояти у черзі на кордоні.
Зважаючи на ситуацію, було оперативно прийнято рішення про зміну місця перетину українсько-польського кордону – перед Яворовом на розвилці ми звернули на дорогу до ПП «Грушів-Будомєж», яка пролягає через Яворів та Немирів. Перед Немировом ми зробили зупинку на АЗК «ОККО». Як пожартували друзі – «останньому пункті цивілізації» для автомобілістів на території України перед пунктом пропуску. За необхідності на ній можна поповнити запаси пального, а в магазині – придбати щось перекусити, попити кави та сходити в туалет. Розім’явши ноги, ми вирушили далі. Після Немирова і аж до митного переходу дорога пролягає через ліс.
Через декілька хвилин подорожі мене попросили підготувати закордонний паспорт. Оскільки ми ще не наблизились до пункту пропуску, то мій здивований вираз обличчя змусив знайомих пояснити – «ми наближаємось до першого КПП». Мої очі ще збільшились, коли я побачив отой, так званий КПП – на узбіччі дороги, біля шлагбаума, розташувалась зелена конструкція, що більше нагадувала старі радянські вагончики для дорожніх робочих, ніж місце роботи українських прикордонників. Показавши на ньому лише свої паспорти, ми вирушили далі.
Окремо декілька слів про якість дороги до ПП «Будомєж-Грушів». Готуючись до поїздки, я не раз чув, що дорога там "не дуже", а в дощову погоду туди краще взагалі не їхати. Чесно скажу, від повороту на Яворів і до Немирова ще було терпимо – ями на дорозі сяк-так латані, їхати можна не більше 80 км/год. Гірша ситуація в самому Яворові – об’їзна дорога не латана взагалі, і їхати треба дуже уважно. Через місто ми теж не поїхали – за словами нашого досвідченого водія там ще гірше, хоча на в’їзді в Яворів частина міської дороги все ж була відремонтована.
Також я був дещо здивований, коли на перехресті об’їзної Яворова стояв вказівник «На Грушів» наліво, а ми все ж поїхали прямо – на Немирів. Тут знову довелося довіритись водію, який впевнено повідомив, що «... там дороги взагалі немає і навіть круті позашляховики туди не їдуть». Отже, об'їхавши Яворів по об'їздній, ми вирушили в сторону Немирова, і подолали цей відірізок шляху досить швидко.
З Немирова до с. Грушів дорога пролягає через ліс, і, нажаль, є ділянки з ямами, які обїхати неможливо – потрібно значно знизити швидкість. Ну і нарешті ми в'їхали в с. Грушів, де я на власні очі побачив та відчув весь жах для водіїв та їхніх недешевих автомобілів – асфальту там немає взагалі, ями обїхати не можливо. Очевидно, що тут в суху погоду пил від автомобілів обмежує видимість, а в дощ – утворюється справжнє болото. І це називається «дорога до міжнародного пункту пропуску».
Уявляю собі, що відчувають на цій дорозі польські водії, котрі привикли до своїх рівних доріг навіть в найвіддаленіших селах. На щастя, разом з закінченням села, закінчилась погана дорога, і почалась ділянка якісного рівного асфальту, яким ми виїхали до кільця та повернули в напрямку до пункту пропуску.
Побачивши сам пункт пропуску, ми зрозуміли, що зміна пункту перетину кордону була цілком виправданим рішенням. Вибравши смугу для заїзду на «червоний коридор», ми під’їхали майже впритул до воріт – перед нами було лише два автомобілі. Під час заїзду на територію спільного ПП «Грушів-Будомєж», український прикордонник видав талончик із зазначенням кількості осіб в автомобілі, і ми стали очікувати своєї черги.
Офіційну межу пункту пропуску ми перетнули о 10:05. Перед нами було 16 автомобілів. Коли автомобіль наблизився до віконця українських прикордонників – довелось вийти з автомобіля і, надавши паспорт, показати у віконечко працівнику ДПСУ своє обличчя. Митний огляд був поверховим – оглянули салон, багажник і бардачок автомобіля, при цьому запитались, чи не перевозимо чогось небезпечного, або забороненого.
Оскільки я наслухався про прискіпливість та принциповість польських прикордонників, то у мене виникли певні переживання – чи не викличе у них наявність «чистого» паспорту і моє хвилювання (через відсутність досвіду перетину українсько-польського кордону) бажання ретельної перевірки моєї особи і відповідно затримки нашої подорожі. Проте процедура оформлення на польській стороні була ідентична з однією різницею – прикордонники самі заглядали в машину і співставляли фотографію з особою пасажирів. Вийти дозволили лише водію. Потім йому і повернули наші паспорти. Для перевірки також викликали і третього пасажира нашого автомобіля – дівчину в якої був не біометричний , а старий закордонний паспорт з візою, і їй довелось додатково здавати відбитки пальців біля віконечка. Далі – огляд автомобіля (ми ж були на «червоному коридорі»), з відкриванням капоту, всіх дверей та багажника. Загалом перевірки проходили досить швидко і в результаті ми виїхали з території ПП вже о 11:00. На перетин кордону пішло менше години. Як зауважили мої супутники – машини по «червоному» коридору інколи пропускають швидше, ніж по «зеленому».
І ось, минувши останній шлагбаум на ПП, ми виїхали на дорогу з польської сторони. Приємне враження справила більша охайність прикордонних польських територій в порівнянні з українськими (і звичайно рівні дороги без ям та вибоїн). Крім того, поляки займають активну позицію у плані використання альтернативних видів енергії як на побутовому рівні (на декількох польських особняках в прикордонному районі були сонячні панелі) так і на державному (в одному місці зауважив цілу вітрову електричну станцію з 6 чи 8 вітряків).
Щоб доїхати до Жешува, потрібно їхати спочатку до м. Ярослав (Jarosław), з якого до Жешува можна доїхати двома шляхами – по старій дорозі, що пролягає через Пшеворск та Ланцут, або з'їхати в Ярославі на автостраду А4. Ми вибрали автостраду. На ній ми помчали із швидкістю 140 км/год (максимальна дозволена швидкість на автострадах в Польщі). Сам автобан залишив приємні враження – рівне дорожнє покриття, зручні транспортні розв’язки, стильні червоні опори на мостах та захисні протишумові стіни обабіч траси в районі житлової забудови свідчать про продуманий комплексний підхід під час його будівництва.
Споглядаючи красоту навколишньої природи, я і не відчув як ми добрались до пункту призначення. Приблизно через 1,5 години ми були вже на місці. Жешув зустрів нас сонячною погодою та невеликою кількістю машин на дорогах (напевно все-таки через неділю). В передчутті нових вражень від шопінгу, ми поїхали в центр міста, де розташовані основні торгівельні центри Жешува.
Далі буде...
Шопоголік-початківець Левко Левченко
Продовження розповіді читайте у статті: Поїздка в Польщу на закупи - досвід "чайника". Частина 2: Шопінг
USD
EUR
PLZ